Home Міста України Ивано-Франковская область Підкорення Говерли. Наша подорож на авто до підніжжя гори
13.11.2019
Підкорення Говерли. Наша подорож на авто до підніжжя гори Печать E-mail
Рейтинг пользователей: / 8
ХудшийЛучший 
Автор: Ірина   
24.09.2017 19:30

Дорога на Говерлу

Зробивши оглядову екскурсію по Яремче в перший день нашої подорожі в Карпати, ми почали планувати подальший відпочинок. Всі прогнози погоди схилялись до того, що через день треба очікувати міцні дощі, і прогулянки по горах будуть недоступні. І, не дивлячись, на те, що потім запанує сонячна погода, пам'ятаючи про численні струмки, калюжі і вологи місця, розуміємо, що здійснювати сходження на Говерлу потрібно вже на другий день перебування. Що ж важко, але треба - підкорення найвищої гори України входило в обов'язкову програму нашої мандрівки до Карпат. Проглянувши, всі рекомендації про походи на Говерлу, ми ретельно готуємося. Для початку займаємося екіпіровкою: одягаємо зручний багатошаровий одяг переважно синтетичний, беремо з собою не продувні куртки / кофти для холодних вітрів на верхівці, взуваємо трекінгові кросівки, спеціально придбані для мандрів в гори, не забуваємо кепки і сонцезахисні окуляри. Беремо багато води, сосиски з овочами, фотоапарат, дороговказ, мобільні телефони, сірники і папір для розпалювання багаття, ніж та вологі серветки. Природно, не забуваємо і про найважливіші складові для підкорення Говерли - відмінний настрій, цілеспрямованість та спортивний азарт. Не так рано, як планували, сідаємо в авто і прямуємо в напрямку спортивної бази Заросляк. Саме з цієї точки і починається поширений серед звичайних непідготовлених туристів шлях до найвищої гори України. Якщо ж більш детально і серйозно зацікавитися питанням, як дістатися до вершини Говерли, то можна знайти безліч маршрутів. Але всі вони довгі і розраховані або на ранній підйом і прогулянку до темряви, або на похід з ночівлею в Карпатах. Так, що нам у Заросляк, тому для початку прямуємо знайомою дорогою в напрямку Буковелі. Відразу ж розуміємо, що швидко дістатися на авто до Говерли не вийде - йдуть ремонтні роботи дороги. Машини пропускають колонами по одній смузі, а то і зовсім зупиняють рух в обидва боки, поки будівельна техніка заправляється прямо посеред дороги

 

Дорога на Говерлу

Але в той же час такі зупинки надають можливість вдосталь помилуватися красою Карпатського краю. Тут, у горах, справжній рай для відпускника з мегаполісу, та й будь-якого відносно великого населеного пункту. Погляду, втомленому від постійної роботи за комп'ютером і нудьгуючому від картинок міста, відкриваються смарагдово-зелене різнотрав'я, темні густі хвойні ліси, що прикрашають верхівки пагорбів, невеликі затишні будиночки в оточенні простеньких сільських дворів, всілякі лугові квіти і оповиті серпанком далекі гірські хребти.


Дорога на Говерлу из Яремче

Так, помічаючи все цікавинки, починаючи від химерних тіней хмар на гірських схилах і закінчуючи красивою квіточкою, що пробивається серед каменів, добираємося до шляху, на якім ми ще жодного разу не бували. Люблю такі моменти, коли потрапляєш кудись вперше. Виникає очікування якогось дива, очі розбігаються від великої кількості нових незвіданих деталей, виникає бажання запам'ятати усе й відразу. І ось ми потрапляємо в населений пункт Ворохта, який я бачила тільки на мапі, заздрячи його вдалому розташуванню в оточенні гірських хребтів і близькістю до найвищої верхівки України.

 

 

 

Дорога на Говерлу из Яремче

Але містечко відоме не тільки, як проміжна точка подорожі на авто до Говерли, а й як колоритний карпатський населений пункт зі своїми традиціями та визначними пам'ятками. Наприклад, недалеко знаходиться цікавий кам'яний арочний міст через автотрасу. Це старовинна залізнична колія, побудована в 1989 році, яка не тільки проходить над дорогою, а й пірнає прямо в скелю - в довгий тунель в горі. Саме такі конструкції, але дуже маленького розміру, ми бачили тільки вчора в музеї «Карпати в мініатюрі». Забавно ось так відразу після мініатюрних копій побачити реальні пам'ятки. Дивно, але через це враження від побаченого посилюються в кілька разів.

 

Дорога по Ворохті у дуже поганому стані. Сюди ще не дісталася ремонтна бригада, яка орудує в районі Буковелі та Яремчі. Та, я якось не дуже впевнена, що вона взагалі вшанує своєю увагою цей віддалений край. Складності додає й несподівано жвавий трафік в поєднанні з базарним днем. Ринок розташований прямо біля дороги, тому крім пішоходів, рух гальмує транспорт, що маневрує під час паркування.

Дорога на Говерлу из Яремче

Нарешті, залишаємо позаду Ворохту з її поганими дорогами і прямуємо в бік Верховини. До цього зовсім вже заглибленого у Карпати населеного пункту ми не доїдемо, а звернемо десь посередині. Дорога стає дедалі мальовничіша. Зліва нависають гори з хвойними насичено-зеленими смереками. Справа ліс не такий густий, листяний, з прогалинами квітів і папороті. Поворот на базу Заросляк зустрічає нас ще більшим погіршенням стану дорожнього покриття. Хоча до цього нам здавалося, що гірше й нікуди. Незважаючи на те, що шлях відносно широкий, вибирати місця без ям доводиться по всій ширині. Але всі негативні враження залишаються позаду, коли дивишся по боках - на зелену рівну стіну хвойних вартових цього шляху.

 

 

Дорога на Говерлу из Яремче

Створюється враження, що вони як би підганяють подорожніх уперед, щоб ми швидше опинилися біля грізних гірських вершин, та поступово наближаються до нас. Після хвойної варти, за мандрівниками продовжують пильне спостереження будиночки, розташовані уздовж дороги. Попереду нас зустрічає Чорногорський хребет на чолі з найвищою горою України - Говерлою. Відчуття очікування чогось бажаного та довгоочікуваного посилюються при спогляданні вершини, яку нам належить підкорити. І навіть без підйому на гору Наташа (та й я теж) вже щасливо посміхається і захоплено відкриває очі.

 

 

КПП перед Говерлой

Під'їжджаємо до КПП, де нам потрібно сплатити за проїзд і «зареєструватися». Пропускний пункт являє собою дерев'яну будівлю, поруч розташовані інформаційні стенди, трохи збоку зліва, ближче до лісу є туалет, цілком пристойний і зі звуковим пташиним супроводом. Заходимо в КПП, записуємося (запитують номер і марку автівки, кількість чоловік і як не дивно, з якого міста ми приїхали - статистику вони ведуть, чи що). Тут же нам дають схематичну мапу та коротко розповідають, за яким маршрутом краще підніматися на Говерлу, як спуститися, які дії варто виконати, якщо в горах нас застане гроза. До речі, зовсім не зайва інформація, так як над хребтом нависають досить темні хмари, які в поєднанні зі спекою тут внизу можуть дати поштовх для початку грозовий стихії.

 

Дорога на Говерлу после КПП

Після проїзду шлагбаума по боках стає ще мальовничіше, а ось дорога стає все гірше. Тепер це звичайна грунтівка, досить добре наїзджена, але із присипаними кам'яними брилами, що стирчать то тут, то там. Потрібно бути украй уважним, щоб не пропустити особливо випираюче каміння між коліс та не зачепитися за нього днищем авто. Їхати тут доводиться на швидкості не більше 10-20 км / год, тому що нещадно підкидає. Натомість я встигаю все ретельно оглянути. Помічаємо, що правоохоронці дороги - стрункі смереки, тут набагато вищі, ніж до бази, найближчі кущі обплітають клематіси, поглядаючи на нас крихкими квітами, рідкісні галявинки рясніють луговими травами і яскравими бутонами.

 

 

Река по дороге на Говерлу

У деяких місцях дерева віддаляються від шляху, і з боків утворюються досить великі місця для відпочинку, обладнані лавками, навісами і місцями для багаття. Незабаром з лівого боку чується плескіт води, і в невеликому яру помічаю річку. Вузьку, але дуже бурхливу і порожисту. Запам'ятовую цікаве місце, де біля порога розташована невелика стоянка, а потік особливо енергійний і гарний. Обов'язково, потрібно потрапити сюди по дорозі назад, якщо ми не ще будемо не надто втомлені.

 

 

 

Начало тропы на Говерлу

Зараз же ми поспішаємо до головної нашої мети - Говерли. По вузькій дорозі все частіше трапляються маленькі стоянки, на яких тісняться великі екскурсійні автобуси, і прості автомобілі. Невже там так мало місця для паркування? Після зустрічей з припаркованими машинами стали траплятися й пішоходи. Ми вже так довго їдемо, що навіть запитали, туристів, які проходили біля нас, чи далеко ще. Виявляється, що ми не дочекались якусь сотню метрів. За черговим поворотом ліс відступає, і ми бачимо невелику територію з авто і обрамлену з одного боку сувенірними крамницями. Звичайно, що на самій стоянці місць немає, тому ставимо транспорт на під'їзді, впритул до дерев. Дорога тут вузька, так що доводиться намагатися максимально заглибити машину до лісу.

Швидко минаємо сувенірний ринок, перетинаємо дерев'яний місток і опиняємося біля стендів. На барвистих плакатах розписана корисна для підйому на Говерлу інформація, починаючи від маркування стежок і закінчуючи правилами поведінки на маршрутах. Трохи осторонь, праворуч і вгорі розташований дерев'яний туалет, не надто охайний і пахучий, але краще їм скористатися зараз, ніж потім на голому схилі намагатися знайти затишне місце. Це марно - не знайдете. І досить про банальні речі, попереду повна яскравих вражень і красивих пейзажів стежка на Говерлу.

 

 

Світлини шляху до Говерли з Яремче більш великих розмірів можна побачити на форумі сайта Наші подорожі в темі: Наше путешествие на авто к подножью Говерлы

Обновлено 15.05.2019 15:33
 

Вы не можете комментировать этот материал без регистрации